Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

озадок

Озадок, -дку 1), м. Задняя часть туши. З барана озадок. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн. 2) мн. Остатки. Тому чоло, а мені озадки. (Стрижевск.)
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 44.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОЗАДОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОЗАДОК"
Віжки, -жок, ж. мн. Возжи. Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію. Стор. І. 147. Ум. віжечки.
Длу́батися, -баюся, -єшся, гл. 1) Копаться въ чемъ-либо. 2) Медленно дѣлать что, копаться. Коло чого він там длубається?
Жолуди́стий, -а, -е. Изобилующій желудями. Дуб жолудистий. Аф. 403.
Зако́чувати, -чую, -єш, сов. в. закоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Отворачивать, отвернуть; засучивать, засучить. Закоти комір! Дідова дочка закотила рукава. Рудч. Ск. II. 55. Закотив сі щиглик штанці по колінця. Чуб. V. 1145.
Навко́пить нар. Рикошетомъ. Дай камінця, я кину навкопить. Полт. г.
Оруда, -ди, ж. Работа, хлопоты. Неня лягли на постіль припочивати, бо з великої оруди та гей трудні були. Федьк.
Очуматися, -маюся, -єшся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Очумався вже в хаті. Мир. ХРВ. 54.
Подавання, -ня, с. Подаваніе, подача.
Подимщина, -ни, ж. = подимне.
Понатискати, -ка́ю, -єш, гл. Тоже, что и натиснути, но во множествѣ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОЗАДОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.