Жи́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ жижа. 2) Подколѣнокъ, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Аж жижки дріжать. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. 3) Раст. Жигавка.
Злишнього нар. Слишкомъ. То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить; то усе в неї вже й злишнього славне, то усе в неї ні до чого не згарне і не докладне.
Змилювати, -люю, -єш, сов. в. змилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Ошибаться, ошибиться. Вага не змилить. . От і змилила вже. 2) Смыливать, смылить. Половину змилила мила.
Знемаганий, -а, -е. . — на Изнеможенный чѣмъ. Постреляний, порубаний на рани смертельні знемаганий.
Коня, -ня́ти, с. Лошенокъ, а также плохая лошаденка. Чуже коня — паня. Ум. коненя. На зирив він коненя на ярмарку.
Навкі́рки нар. Наперекоръ, на зло. То мі навкір робиш.
Неминучий, -а, -е. Неминуемый, неизбѣжный. Біду побачив неминучу.
Ножиці, -ць, м. мн. Ножницы. Вдарь у стіл — ножиці обізвуться.
Пороззувати, -ва́ю, -єш, гл. = порозбувати.
Упертий, -а, -е. Упрямый. Упертий, як русин.
