Безбарвий, -а, -е. 1) Безцвѣтный. 2) Не имѣющій ворсы (о сукнѣ).
Вразький, -а, -е. = вражий. Гей ви, ляхове, вразькі синове! Ік порогу посувайтесь, мені, козаку-нетязі, на покуті місце попускайте.
Заквіта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. закві́тнути, -ну, -неш, гл. Зацвѣтать, зацвѣсть. Які тоті квітки красні, котрі заквітають. Ой заквітли хвіялочки, заквітла.
На́взнак нар. Навзничъ. Він так і впав навзнак.
Незгодливий, -а, -е. Вздорный, сварливый.
Окружляти, -ля́ю, -єш, гл. Обойти кругомъ, сдѣлать кругъ. Замість щоб іти напрямець, він окружляв до мене геть по за вгородами.
Отецький, -а, -е. 1) Отцовскій. Приблудився та до отецького двору. отецький син, отецька дитина. Названіе, прилагаемое къ добропорядочному сыну добропорядочныхъ родителей. Ой Василю, Василю, отецька дитино! Як лучиться отецький син, оддасть мене мати.
2) Отеческій.
Полом, -му, м. Сломъ. Як на полом піде хата, то багато дерева пропаде.
Старий, -а, -е. 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Бог старий господарь. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. старий. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ ого обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: «Що ж, старий, — тобі є, поміч, а мені нема. Здорові були! А де се ваш старий? стара: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. 4) старий день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. 5) стара-пані. Переносно: задница. Ум. старенький, старесенький. Упадемо матері старенькій крижем до ніг.
Чемність, -ности, ж. Вѣжливость, учтивость.
