Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Випасати, -са́ю, -єш, сов. в. випасти, -су, -сеш, гл.
1) Выпасать, выпасти.
2) Пасть, напасть. Пішли вівці в полонинку писаною колією: а хто вас йметь випасати, як я ся оженю? Імуть они ся сами пасти, сами випасати.
Кострубань, -ня, м. Со взъерошенными волосами, шерстью, перьями. А кому з нас, небого, ти здоровльом озвалась? — Отому коштрубаневі... що в середині. — А то був вітер. .
Навитребе́нькуватися, -куюся, -єшся, гл. Наприхотничаться, накапризничаться.
Осина, -ни, ж. = осика. Цур тобі, осина тобі.
Підпалакати, -каю, -єш, гл. = підпідьомкати.
Прикутати, -таю, -єш, гл.
1) Прикрыть, закутать сверху. Прикутала свою дитину.
2) = прикорпати.
Роздати, -ся. Cм. роздавати, -ся.
Тупу-тупу, меж., выражающее топотъ. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами.
Хитливий, -а, -е. Шаткій, неустойчивый.
