Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
В'язнути, -ну, -неш, гл. Привязываться.
Збала́катися, -каюся, -єшся, гл. Разговориться о чемъ-либо, коснуться въ разговорѣ чего-либо. Збалакалися про попів.
Кендюх, -ха, м. Желудокъ четвероногихъ животныхъ. І виняв (у вола) тельбухи з кишками і пильно кендюх розглядав. Ум. кендюшок.
Навси́дячки нар. Сидя. Виріс, як кіт навсидячки.
Пазушшя, -шя, с. Пазуха, мѣсто за пазухой. Буде й голому поза пазушшю.
Подзюбати, -баю, -єш, гл.
1) Поклевать. Курчатка пшоно геть чисто все подзюбали.
2) подзюбаний. Изрытый оспой. Хоча бо я й подзюбана на виду, таки ж бо я зроблена доладу. Там така гидка пика подзюбана.
Послухатися, -хаюся, -єшся, гл. Послушаться. Послухайся мене хоч тепер.
Сванютка, -ки, ж. Ум. отъ сваха.
Сом, -ма, м. Рыба: сомъ. Ловили, ловили та й піймали сома.
