Байтало, -ла, с. Неработящій человѣкъ, безъ дѣла болтающійся, шляющійся.
Вірли. Множ. число отъ орел.
Знатий, -а, -е. Видный, замѣтный. Знаті були міщане раз уже з того, що не носили шабель, — тілько ніж коло пояса: одні пани да козаки ходили при шаблях.
Покукурікати, -каю, -єш, гл. Покукарекать.
Просмоктати, -чу́, -чеш, гл. Прососать. Вода раз греблю просмоктала, — ну що ж! узять й загатить.
Роля, -лі, ж. = рілля. Не хотять по ролі спотикати, за плугом спини ламати.
Темлювати, -люю, -єш, гл. Бросать, швырять. Біда тобов темлює.
Тліти, тлію, -єш, гл.
1) Тлѣть, горѣть безъ пламени. Не згоріла (душа), а зосталась, — тліє й досі тліє. Тлів він серцем, глядючи на мене. Нема та й нема з ярмарку мого чумака, а я тлію та млію.
3) Тлѣть, гнить. Піп не схоче даром ховати.... хоч нехована тлій.
Умірати, -раю, -єш, сов. в. умерти, умру, -реш, гл. Умирать, умереть. Коли емірати, то вмірати, — то все треба день оперяти. Хто за віру умірає, той собі царсто заробляє. Щоб я вмер, коли неправду кажу. Хто вмер, той каятиметься, — такой хорошій солнечный день. вона вмерло — води! Она сильно, до смерти хочетъ воды.
Цідило, -ла, с. Кусокъ полотна, сквозь который процѣживаютъ творогъ.
