Випаскудити, -джу, -диш, гл. Изгадить, загадить.
Заволо́ка, -ки, об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать.
Карась, ся́, м.
1) Карась, Carassius vulgaris. Не всі старі щуки карасів хватають. Ой лин та карась у ятері трепетавсь.
2) Названіе вола цвѣта оперенія куропатки. Ум. карасик, -карасичок. За періжками подали печені карасики. Ліз карасик через перелазик, та у воду плюсь!
Лежу́х, -ха́, м. 1) = лежень 1. Лежух лежить, а над ним Бог кряжить. Лежухові Бог долю дає. 2) Упавшее или поваленное бурей дерево. 3) Птица козодой, Caprimulgus europaeus.
Небесник, -ка, м. Астрономъ. Встрѣчено только у Кулиша. Вечеряти ж усмак годиться й нам, поетам, да й вам, небесникам, не вельми б то було приємно лазити голодним по планетах.
Пейстрий, -а, -е. Пестрый. Кобила його пейстра — усі добре знають, а він каже ворона.
Розбиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розбитися, -зіб'юся, -єшся, гл. 1) Разбиваться, разбиться. На Петра Вериги розбиваються криги. Піду ж бо я утоплюся, або в камінь розіб'юся. 2) Сокрушаться, убиваться. Чумакова жінка за чумаком розбивається. 3) Раздѣляться, раздѣлиться.
Розгуджувати, -джую, -єш, сов. в. розгудити, -джу, -диш, гл. Разлучать, разлучить, отвращать, отвратить отъ чего наговорами. Кого Бог судить, чоловік не розгудить. Сужене — не розгужене.
Роспащикуватися, -куюся, -єшся, гл. Раскричаться, разговориться (рѣзкимъ голосомъ).
Старший 2, ого, м. Начальникъ.
