Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

нарамінник

Нарамі́нник, -ка, м. Наплечникъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 515.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРАМІННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРАМІННИК"
Безсед, -да, м. = бескед. В темних пущах і безседах на горі високій. Мкр. Н. 27.
Вартник, -ка, м. = вартівник. Прийшов на другу варту, — пустив го вартник. Гн. І. 193.
Вержет, -ту, м. = левержет. Накрутять оце вержет, аж стирчить, мов у квока чубик. Сим. 230.
Дійсне нар. Дѣйствительно, именно.
Икавка, -ки, ж. 1) Икотка. Ном. № 13390. 2) Раст. Berteroa incana. Dec. ЗЮЗО. І. 114. Ум. Икавочка. ЕЗ. V. 191.
Кирпа, -пи, ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. Котл. Ен. VI. 72. кирпу гнути. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Левиц. І. 277. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Котл. Н. П. 353. 2) = кирпатий. Ум. кирпонька. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Ли́вень, -вня, м. Ливень, проливной дождь. Рече — і дощ, і ливень з неба ллється. К. Іов. 82.
Подюґати, -ґаю, -єш, гл. Поковырять, потыкать. Бог узяв і сотворив Адама з глини і десь там до чогось припер. Али він (чорт), пек му, прибіг, увидів і подюґав пальцьом. І днесь черес тото на чоловіці віспа. Гн. І. 6.
Розворушувати, -шую, -єш, сов. в. розворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Расшевеливать, расшевелить. Левиц. Пов. 189, 146, 13.
Шкарупіль, -лі, ж. Обноски мѣхового платья.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРАМІННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.