Глядіти, -жу, -диш, гл.
1) Глядѣть, смотрѣть. Гляди ж, півнику, як прийде лисичка — не одкликайся. — в голові. Искать насѣкомыхъ въ головѣ. Та свекорку годи: в головці гляди.
2) Искать, щупать ища, пробовать, узнавать. Молода сховалася і дружба виходит на двір і глядит молодої, а не може сам найти. Нам уже докучило їсти пшеничний хліб, ідім глядіть житнього. Вгородив свердло в землю, а.... щось за бороду лап. Перемовчав мій батько, тілько боїться тим свердлом більш глядіти (скарба). Глядят короваю, чи спікся.
3) Слѣдить, обращать вниманіе. Коли кінь не глядить дороги, то гляди ти! Чом не глядиш? Гляди себе, то й буде з тебе.
4) Беречь, присматривать. Я її розуму навчала і добра її гляділа.
5) Соблюдать. Та ти б не глядів празника та поїхав би у поле орати. Треба глядіти п'ятниці і середи.
Гру́ддя́, -дя́, с. соб. Комки (земли, глины). Дід уже і груддям кидав і палицею. Кинувся на незбиту дорогу, набрав груддя.
Дра́ма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма».
Креплики, -ків, м. мн. Пирожки съ капустой, сливами или рыбой.
Мурма́нька, -ки, ж. = мурвань.
Набубня́віти, -вію, -єш, гл. 1) = набубні́ти. Уже горох добре набубнявів, — пора садити. 2) О древесныхъ почкахъ: раздуться предъ тѣмъ какъ распуститься. Бруньки набубнявіли на вишні, а де-не-де і листочки роспускає.
Повитягати, -га́ю, -єш, гл.
1) Вытянуть (во множествѣ). Будьмо живі, щоб з наших ворогів повитягало жили.
2) Вытащить, вынуть. Повитягали собі книжки і читают.
Прикукобити, -блю, -биш, гл. Прибрать, устроить. Своя домівка є й садок: як стара прикукобе її, то аж весело.
Проріст, -росту, м. Всходы.
Спуховато нар. Наклонно, покато. Вершіть, хлопці, стіг спуховато.
