Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наричити

Нари́чити, -чу, -чиш, гл. Слишкомъ много наложить, навалить, навьючить. Думав, що усе забрали з баштана, а я іще такий віз наричив, шо ледве воли довезли.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 515.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРИЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРИЧИТИ"
Доси́понька, -ки, Ум. отъ доси́пка.
Дріта́рь, -ря́, м. Проволочникъ. Вх. Уг. 237.
Кізонька и кізочка, -ки, ж. Ум. отъ коза.
Надужи́ток, -тку, м. Злоупотребленіе. Желех.
Обізрітися, -рю́ся, -ришся, гл. = обіздрітися.
Облітку нар. Лѣтомъ. Це було саме облітку. Харьк.
Повартувати, -ту́ю, -єш, гл. Подстеречь, посторожить.
Притвор, -ру, м. Притворъ въ церкви. Левиц. І. 13. Шух. І. 115. Обізвалось два ангела у притворі. Мил. Св. 20.
Труфель, -фля, м. Tuber cibarium Sibth. Шейк.
Хатка, -ки, ж. Ум. отъ хата.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРИЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.