До́ця, -ці, ж. ласк. отъ дочка. Ох, доцю, ти моя голубко!
Кобзарь, -ря́, м. 1) Пѣвецъ, акомпанирующій себѣ на кобзѣ. Кобзарі швендяють поміж людьми, грають на кобзах, на бандурах да співають усяких пісень. І про неї добрим людям кобзарі співають. 2) Поэтъ. Кобзарю! не дивись ні на хвалу темноти, ні на письменницьку огуду за пісні.
Побит, -ту, м.
1) Бытъ. Чорноморський побит.
2) Образъ, способъ. Яким би побитом спастися? А може між вами є такий, щоб яким небудь побитом одшукав цього хазяїна. з якого побиту. Съ какой стати? З якого ж побиту мені вас обманювати?
Повідставляти, -ля́ю, -єш, гл. Отставить (во множествѣ). Повідставляй горщики від жару.
Подоптати, -пчу, -чеш, гл. Потоптать. Ой Ганнусю душенько, що шавлія подоптана? Боні ся розбрикали, шавлію подоптали.
Притупувати, -пую, -єш, гл. Притопывать. Узявшись у боки, почала примовлять та притупувать.
Прохолодний, -а, -е. Прохладный.
Пучечка, -ки, ж. Ум. отъ пучка.
Розгардія, -дії, ж. = розгардіяш.
Срібний, -а, -е. Серебряный. Золотії бильця, срібні колокільця. Вловлять рибку — золота головка, а срібний хвостик.
