Доса́дно нар. Непріятно.  Ум. досадне́нько. Шо в черницях добре жити, легче ділечко робити, тілько, ненько, досадненько, шо в черні ходити. 
                        
                        
                                                
                          
	Зака́зувати, -зую, -єш, сов. в. заказа́ти, -кажу́, -жеш, гл. 1) Приказывать, приказать, наказывать, наказать, дѣлать, сдѣлать распоряженіе. Ой заказано і загадано всім козаченькам у військо йти.  Поховали його, як він заказав.  Тепер закажу світові всьому: нехай не вірить ніхто нікому.  2) Запрещать, запретить. Як я в матері гуляла, — мати не спиняла, а тепера іспинила чужая дитина, і світ мені зав'язала, гуляші, заказала.  Ой мені мати заказала, щоб я з тобою нігде не стояла. 
                        
                        
                                                
                          
	Закря́кати, -чу, -чеш, гл. Закаркать. Закряче ворон степом летючи.   Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. 
                        
                        
                                                
                          Злукто, -та, с. = жлукто. На паличку спіткнулася, на злуктечко впала.                         
                        
                                                
                          Омпити, -плю, -пиш, гл. = вонпити.                         
                        
                                                
                          Підрясник, -ка, м. Подрясникъ.                         
                        
                                                
                          Подзвіння, -ня, с. = подзвін.                        
                        
                                                
                          Семинарія, -рії, ж. Семинарія.                        
                        
                                                
                          Усідлати, -лаю, -єш, гл. Осѣдлать. Всідлав ворон-коничешка.                         
                        
                                                
                          Шаповальський, -а, -е. 	Принадлежащій, свойственный, относящійся къ шерстобиту. Шаповальський цех. Була на йому біла свита із шаповальського сукна.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          