Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лиза

Ли́за, -зи, об. Прилизанный, прилизанная.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 358.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛИЗА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛИЗА"
А́зик, -ка, м. Ум. отъ аз.
Відвійок, -йка, м., иногда во мн. ч. відвійки. Щуплое зерно, которое при вѣяніи падаетъ въ срединѣ между мякиною и полновѣснымъ зерномъ. Мнж. 187. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці. Грин. II.
Восьмеро числ. Восемь душъ, штукъ.
Гайдамацький, -а, -е. Гайдамаческій Cм. гайдамака. Ном. № 4258.
Гіготати, -гочу, -чеш, гл. Ржать. Коні на стані гігочуть. МУЕ. ІІІ. 78.
Досто́йно нар. Достойно. За віру християнську достойно і праведно стати. Мет. 418.
Дрібота́ння, -ня, с. Неразборчивая болтовня скороговоркой. Таке якесь дріботання в його, що я й не розберу, що він і росказує. Новомоск. у.
Насмальцьовувати, -вую, -єш, сов. в. насмальцювати, -цюю, -єш, гл. Намазывать, намазать жиромъ, саломъ.
Переліт, -ту, м. Перелетъ.
Рептух, -ха, м. 1) Рептухъ, родъ широкаго, но неглубокаго мѣшка, привязываемаго къ оглоблямъ, — въ него всыпаютъ овесъ для корма лошадямъ. Сим. 93. 2) Родъ плетенаго изъ веревки мѣшка для сѣна. 3) Названіе толстаго неповоротливаго человѣка. Чуб. VII. 576.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛИЗА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.