Головічка, -ки, ж. Раст. Trollius europaeus.
Збива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зби́ти, зіб'ю́, б'єш, гл. 1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Въ приложеніи къ людямъ зби́ти доку́пи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. У Гребинки о составленіи книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб'ю їм книжку. Въ значеніи собирать, собрать (о деньгахъ, имуществѣ): Ік Великодню збігли півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. А яку худобу збив велику покійний. 2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Збив десять яблук. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. 3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Чуєш, хлопче, збий мені воли. 4) Ссадину дѣлать, сдѣлать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. зби́ти ши́ю (воло́ві). Натереть шею (волу). 5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. І. 98). 6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? 7) Выбивать, выбить (градомъ). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сами стерня. 8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. — бу́чу. Поднять шумъ, крикъ, скандалъ, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. 9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. 10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. — з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу. Сбивать, сбить съ толку. Бісові дівчата і жіночки... збивають його з пантелику. Усі осінню зіб'ють з пливу. 11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. 12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами.
Зімни́ця, -ці, ж. 1) = зімівка. 2) Фруктъ, созрѣвающій поздно осенью. Кислиці — зімниці. Обтрусять у саду зімниці. 8) Лихорадка.
Напаха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Накурить чѣмъ-либо благовоннымъ, надушить. Оце як напахали! Чим це ви? Чи не тим, шо отто продають венгерці? Курильні листки, чи як на їх казать?
Наси́дітися, -джуся, -дишся, гл. Насидѣться. Коло неї не насидиться.
Покладати, -да́ю, -єш, сов. в. покласти, -кладу́, -де́ш, гл. 1) Класть, полагать, положить, сложить. Буду в землі козацькій голову християнську покладати. Поклони покладати. Мимо церкви святої проїжжали... на себе хреста не покладали. 2) Налагать, наложить. По двоє кайданів на ноги покладено. 3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки). Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. 4) = паренити. 5) Строить, построить. Поклали новий манастирь. Двори собі поклав на боці від своєї мами. 6) — гнів на кого. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. 7) — надії. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. 8) — гріх на кого. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. 9) і в голову сього не покладай. И не думай этого. 10) покладаючи робити. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать.
Руський, -а, -е. 1) Въ Галиціи и Буковинѣ: малорусскій, украинскій.
2) Великорусскій. Пісня народня, як українська, так і руська.
3) Великороссы.
Стражник, -ка, м. Стражникъ, сторожъ, караульщикъ. Скочив стражник на охотник, стали ся стріляти, а Висоцький з своїм військом почав ся зближати.
Утирання, -ня, с. Утираніе. Ум. утираннячко. Вода на вмиваннячко, хусточка на втираннячко.
Шибак, -ка, м. = шуліка.
