Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Гарликати, -каю, -єш, гл. Плохо пѣть.
Заопирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заупорствовать. Піди, кажу, піди!.. так він заопирував, вражий син, таки не пішов!
Заплати́ти, -чу́, -тиш, гл. Заплатить, уплатить. Він тобі заплатить багато грошей.
Лупи́на, -ни, ж. Скорлупа, шелуха, плева (сѣменная), кожица (на кукурузѣ, яблокѣ) и пр. Cм. лупесиння.
Навперемі́нки и навперемі́нку, нар. Поперемѣнно. Помагають їй полоти, то одна, то друга навперемінку.
Одностайність, -ности, ж. Единодушіе, солидарность. Нема одностайности, однодушности в громаді.
Особистість, -тости Личность.
Подоліти, -лію, -єш, гл. Одолѣть. Немає нікого, щоб нас подоліли. Подоліти своє горе.
Порозмуровувати, -вую, -єш, гл. Разобрать каменныя стѣны (во множествѣ).
