Важення, -ня, с. Взвѣшиваніе.
Забльо́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. заблюва́тися, -блюю́ся, -єшся, гл. Выпачкиваться блевотинами.
Запо́на, -ни, ж. 1) Пологъ, занавѣска. На вікнах... запони. Чорною запоною застилає очі. 2) Застежка. Срібнії запони. 3) Препятствіе, помѣха. Ум. запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою... У хату, — аж він там за запонкою.
Іменини, -ни́н, ж. мн. Именины. Прийшли іменини Потоцького.
Миркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Бормотать. Миркоче собі під ніс.
Ничениця, -ці, ж. см. начиння 3.
Осятер, -тра, м. = осетер. Зірвався осятер з гака.
Поручник, -ка, м.
1) Поручитель. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний.
2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш.
Ретяз, -за, ретязь, -зя, м.
1) Цѣпь, цѣпочка. А де ретяз — коня припясти? Ведмідь на ретязі товсто реве. Не рвивя, як собака на ретязі. Держить хорта на ретязі.
2) Родъ прямолинейная шитья на рубахахъ. Ум. ретязок. На тім поясі жовті ретязки, на тих ремизках золоті ключі. Перед образами на срібному ретязку висіла срібна лампадка.
Угода, -ди, ж. 1) Соглашеніе. 2) Угода; угожденіе. на вго́ду. Въ угоду. Придивлялась, наче б то зроду того не бачила — йому на вгоду.
