Виливати, -ва́ю, -єш, сов. в. вилити, -ллю, -ллєш, гл. Выливать, вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, впливало мову. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. На Андрея виливають воском, оливом. як з воску вилив. Хорошо, аккуратно сдѣлать вещь.
За́знобка, -ки, ж. Огорченіе. Ой у домівці невелику зазнобку зчинили: матку стареньку з двора вигонили.
Згаку́ нар. Зря, необдуманно. Дурню ти божий! Хиба там шлях, чи що, шо тебе згаку понесла лиха година у яку яругу.
Знадвору нар. Со двора, извнѣ, снаружи. Воно його взяло до батенька і посадило на причілку знадвору, а само полетіло. Знайшли осля прив'язане коло дверей знадвору.
Кавід, -вода, м. Родъ, порода. Дід його, батько і мати, та і ввесь їх кавід такий закатований.
Ковбиця, -ці, ж. Печь, переднее отверстіе печи. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. 2) Чурбанъ, на которомъ рубятъ дрова.
Королиця, -ці, ж. = королева. Ззіла царя й царицю, короля й королицю. Була гарна вбога панна, краля-королиця.
Півголий, -а, -е. Полуобнаженный.
Сусідонька, сусідочка, -ки, ж. Ум. отъ сусідка.
Схлюпнути, -пну, -неш, гл. Пошатнувъ сосудъ, расплескать немного.
