Букивчак, -ка, м. Зябликъ, Fringilla coelebs.
Дба́ти, дба́ю, дба́єш, гл. 1) Радѣть, стараться, заботиться. Ой дбай, мати, дбай, та мене замуж дай. Ой, козаки, ви, бідні невольники, кажу я вам: добре дбайте, в городи християнські утікайте. Добрий пан: ні б'є, ні лає, та нічим і не дбає. Панове молодці! Добре дбайте: собі гетьмана наставляйте, бо я стар, болію, більше гетьманом не здолію. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. 2) Обращать вниманіе. Знаємо, що не дбаєш ні про кого, бо не дивишся на лице людей. 3) Пріобрѣтать. У їх доля дбає, а сироті треба самому придбать. Коли місяць май, кождий собі дбай. 4) Ду́мку дба́ти. Держать на умѣ, на мысли, измышлять. Сидить Сава, листи пише, Сова думку дбає, ой вже Сава, та пан Сава гадку замишляє.
Обрадонька, -ки, ж. Ум. отъ обрада.
Позарани нар. Послѣзавтра. Позарани будеме мати сьвато Спаса.
Помотатися, -та́юся, -єшся, гл.
1) Помотаться, поболтаться.
2) Пошататься, походить, посуетиться. Поміж людьми помотається, звичаїв набірається.
Предковіковий, -а, -е. = предковічний. О, слово рідне! Ти стоїш на чари предковікових пам'яток святині
Пряжений, -а, -е. Жареный. Пряжена ковбаса. Пряжене молоко. Топленое молоко.
Рожа, -жі, ж. 1) Роза, Rosa centifolia. Также по́вна рожа, панська рожа. Моя врода, як повная рожа. Сидить Олена між дружок як повна рожа. Ой ти, дівчино, повная роже! Цвів кущ панської рожі. 2) гаєва́ ро́жа. Шиповникъ. 3) Мальва. собача ро́жа. a) Althaea officinalis L. б) Lavatera thuringiaca L. 4) чорна ро́жа. Раст. Althaea rosea. То-же городня ро́жа. 5) ро́жа по́вна. Родъ вышивки. 6) — польова. Раст. Lavatera thuringiaca. 7) — перевита, подлужна, польова. Роды писанокъ. 8) Родъ дѣтской игры. Ум. роженька, роженочка. Ішов милий гіронькою, мила під горою; зацвів милий роженькою, мила калиною. Та чи мак, чи рожа на дворі процвітає? А ні мак, ні роженочка, дочко моя, а то ж твоя челядь гуля.
Спалитися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Сжечься. Щоб спалилась з деркачами отта гаспедська буцегарня.
2) Вспыхнуть, вспылить. Спаливсь він та до мене з кулаками.
Хавтурувати, -рую, -єш, гл.
1) Врать взятки.
2) Собирать поборы натурой (о духовенствѣ).
