Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

липковатий

Липко́ватий, -а, -е. Липкій, клейкій, вязкій. липко́вата земля. Глинистая и оттого вязкая почва. Вх. Уг. 250.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 360.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛИПКОВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛИПКОВАТИЙ"
Звоно́к, -нка́, м. 1) = звоник. 2) Раст. Campanula persicifolia. Лв. 97.
Лебеніти, -ні́ю, -єш, гл. Едва виднѣться, неясно представляться. Новомоск. у. (Залюбовск ).
Лійці, -ців, м. мн. Возжи. Правоб. Левч. 13.
Махлюва́ти, -люю, -єш, гл. Обманывать, плутовать, мошенничать.
Мулки́й, -а́, -е́ 1) Илистый. 2) — брус. Мягкій точильный камень. Канев. у.
Охляпнути, -пну, -неш, гл. = охлянути. Вх. Лем. 445.
Парина, -ни, ж. Паръ (поле). Черном.
Порозлуплювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и розлупити, но во множествѣ.
Пороспукатися, -каємося, -єтеся, гл. Лопнуть (о многихъ). Драг. 267.
Пошамрити, -рю́, -риш, гл. Пошелестѣть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛИПКОВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.