лисиччук

Лисиччу́к, -ка, м. Сынъ лисицы. Лисиччука запер під лавку. Рудч. Ск. І. 133.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 361.

Випадкові слова

Повицуплювати, -люю, -єш, гл. Вытащить (во множествѣ).

повністю...

Гольтіпа́ка, -ки, об. Голякъ, бѣднякъ, оборванецъ. Відкіль такі се гольтіпаки? Котл. Ен. І. 16. Ув. Гольтіпачище. Аф. 363.

повністю...

Пошурудурити, -рю, -риш, гл. Пошарить; пощекотать. Чорнява дівчина з карими очицями біленькими пальчиками пошурудурила за шиєю. О. 1861. VII. 5.

повністю...