Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

калина

Калина, -ни, ж. 1) Раст. калина, Viburnum opulus — дерево и ягоды. Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину. Мет. 93. Ой у лузі на калині зозуля кувала. Мет. 97. 2) Дѣвство, а также кровавый знакъ на сорочкѣ послѣ перваго совокупленія. Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоть вона по ночах ходила, та калину при собі носили: купували купці — не продала, прохали хлопці — вона не дала, шовком ніженьки зв'язала, за всіх тому Іванку держала. Чуб. IV. 451. калину ламати — въ свадебныхъ пѣсняхъ: терять дѣвство. калину стратити. Потерять дѣвственность. 3) Названіе вола или коровы темнокрасной масти. КС. 1898. VII. 41. Kolb. І. О5. Ум. кали́нка, кали́нонька, кали́ночка. Зашуміла шабелька, як в лузі калинка. Н. п. Ой у лузі калинойка, там дівчина походила, калинойку поломила. Чуб. III. 472. Зацвіла калинонька в лузі. Чуб. V. 63. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти. Н. п. Ой припну я коня коло калиночки. Гол. Ла зацвіла калинонька к Роздву... У нашої Мар'юхни на подолі. Чуб. IV. 445.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 210.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЛИНА"
Відворотний, -а, -е. Отвратительный. Відворотне таке воно на смак.
Відмова, -ви, ж. 1) Отвѣтъ. 2) Отказъ.
Жи́вко нар. Живо, проворно, быстро. Вх. Зн. 17.
Жовті́сінький, -а, -е. Совершенно желтый, очень желтый.
Личи́на, -ни, ж. 1) Маска. 2) Бранное слово: образина. Дивися, пся його личина. Шевч. 501. Зла личина. Чортъ. О. 1861. II. 206.
Пашний, -а́, -е́ О соломѣ: съ примѣсью травы. Пашна солома.
Перепікатися, -каюся, -єшся, сов. в. перепектися, -печуся, -чешся, гл. Перепекаться, перепечься.
Побанувати, -ну́ю, -єш, гл. Погрустить. Желех.
Позичати, -ча́ю, -єш, сов. в. позичити, -чу, -чиш, гл. 1)у кого. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12. 2) — кому. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.
Посіркувати, -ку́ю, -єш, гл. Помазать (стѣну, напр.) въ первый разъ полубѣлой глиной по сѣрой. Чого ж воно не біліє стіна? Адже ви побілували її сьогодні? — Та ні, ми не білували, ми тілько посіркували. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЛИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.