Заго́джувати, -джую, -єш, сов. в. загоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Задабривать, задобрить, располагать, расположить въ свою пользу. Загоджує судців. Старшина побив мене та загодив справника — півсотні карбованців одвіз. Щоб і ту загодить, і мене не розгнівить. Cм. загаждати.
Кадило, -ла, с.
1) Кадильница. Дяк співа, попи з кадилами, з кропилом. З кадила дим по церкві пішов.
2) Ѳиміамъ, ладонь. Дурному персвазія, а умерлому кадило, то все єдно.
3) Раст. Melittis Mellissophyllum L.
4) — дике. Раст. Lamium maculatum.
Ле́зиво, -ва, с. Лѣстница изъ лыка (у бортник.).
Навздогі́нці нар. = навздогін. Навздогінці не націлуваться.
Окоммкнуть нар. Въ одно мгновеніе, мигомъ.
Поростягати, го́ю, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Рятунок, -нку, м. Спасеніе. На тім світі пани рятунку не мають. Ах там молод козак потопає: просить він рятунку.
Страчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. стратитися, -чуся, -тишся, гл.
1) Утрачиваться, утратиться.
2) Лишать, лишить себя жизни. Вас сокирою загачу.... та й сама страчуся.
Шибайголова м. Сорвиголова. А коні наче знають, чого сим шибайголовам хочеться: скачуть, як кози, то сюди, то туди поміж кущами.
Штемп, -пу, м. Клеймо.
