Вибавити, -ся. Cм. вибавляти, -ся.
Ділни́к, -ка́, м. Дѣлецъ. Ділника і діло боїться.
Дьокул, -ла, м. Дятелъ.
Зятній, -я, -є. Принадлежащій зятю. Прибулося тещі зятнії діти колихати.
Переховати, -ся. Cм. переховувати, -ся.
Поваляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Свалить (многихъ), і перших Фина, Тамариса на землю махом поваляв. Чорненьке маленьке ввесь світ поваляв. 2) Запачкать, испачкать. Не займай мене, Грицю, поваляєш спідницю. Не ззість пес, поки не поваляє.
Повтелющуватися, -щуємося, -єтеся, гл. То-же, что и утелющитися, но во множествѣ.
Полудень, -дня, м.
1) Полдень. А вже сонце по полудні, дівчинине серце нудне. о-полудні. Въ полдень. Удень як серед ночі ходять, і полапки шукають о-полудні.
2) Полдникъ. Ум. полуденько.
Смоктонути, -ну, -неш, гл. Потянуть. Випив і калганівки, не забув смоктонути і перчикової.
Уподоба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. до вподоби бути, припадати. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. в уподо́бі бути. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. з уподобою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. Ум. уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька.
