Блеяти, блею, -їш, гл.
1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці.
2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ.
Гумористи́чний, -а, -е. Юмористическій. Швидко почулася і українська мова, навіть між поляками, в гумористичних оповіданнях.
Жидови́на, -ни, ж. = жидівка. Ой жид іде, коня веде, а за жидом жидовина.
Капирь, -ря, м. Мужикъ? А шо ви капирі, чи запорожці?
Кахкати, -каю, -єш с. в. кахнути, -хну, -неш, гл. Кричать (объ уткѣ). На морі качки кахкали. Кахнула утка — на морі чутка.
Наво́зити, -жу, -зиш, сов. в. навезти́, -зу́, -зе́ш, гл. Навозить, навезть. Дідова дівка навезла усякої всячини.
Нами́кати I, -каю, -єш, гл. — мичо́к. Приготовить для пряденія мички (Cм.).
Плазом нар.
1) Ползкомъ.
2) Плашмя. Ударив плазом.
Погарець, -рця, м. пт. удодъ.
Полільницький, -а, -е. Относящійся къ полотью. Пісні полільницькі.
