Визівнути, -ну, -неш, гл. — духа. Испустить духъ. Бито коло стовпа киями поти, поки й духа визівнув.
Грумоті́ти, -мочу́, -ти́ш, гл. = Грюкотіти. І стукотить, і грумотить, за комір вода ллється.
Докінча́ння, -ня, с. Окончаніе, довершеніе.
Жі́нчин, -на, -не. Женинъ, принадлежащій женѣ. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти.
Муркота́ти, -кочу́, -чеш и муркотіти, -кочу, -тиш, гл. Мурлыкать. Бач, як кіт муркотить.
На́мерз, -зу, м. Иней, ледяныя сосульки. Він іде — увесь як біль білий: геть намерзом намерз.
Обськавати, -ва́ю, -єш, сов. в. обіськати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Находить, найти.
2) Искать, поискать въ головѣ. Хто ж їм буде головочки обськавати? Хто ж мені обіськає мою головочку.
Позверховно нар. Поверхностно.
Посувати, -ва́ю, -єш, сов. в. посунути, -ну, -неш, гл.
1) Подвигать, подвинуть. Посувай колоду далі. Посунувши хліб, що завсегда лежить на столі, к покутю, сів на лавку.
2) Идти, пойти, отправляться, отправиться. Кобиляча голова посунули з хати. Насуне бриль на мб, так собі й посуне з хати. Готово! парус роспустили, посунули по синій хвилі.
Хустка, -ки, ж.
1) Платокъ. Побіліла як хустка.
2) мн. = заручини. Ум. хустонька, хусточка. Хустоньку пери.
