Випірати, -раю, -єш, сов. в. виперти, -пру, -преш, гл.
1) Выпирать, выпереть, выталкивать, вытолкать, вытискивать, вытиснуть. Вербові дрова, а козиний кожух, то й випре дух.
2) Вытѣснять, вытѣснить, заставить уйти. Притиківну випер у місто служити. Я думав, що з його й дуту випре сю ніч.
Догорюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Дожить съ горемъ пополамъ. І коли вже я свого віку гіркого догорюю?
Дубни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = дубкати. Кінь дубнить ногами.
Жоре́нця, -ців, с. мн. ум. отъ жорна.
Карапуз, -за, м. Карапузикъ. Діток сплодив двойко: карапузика хлопчика та скверуху дівчинку.
Повестися, -ведеться, гл. безл. 1) Пойти. Знову повелось по старому. 2) Удаться. От же матері дав Бог талан, а мені дак уже й не повелось.
Позлигувати, -гую, -єш, гл. То-же, что и злигати, но о многихъ.
Селява, -ви, ж. Шамая.
Тхорик, -ка, м. Ум. отъ тхір.
Удивуватися, -вуюся, -єшся, гл. Удивиться.
