Домести́ Cм. долітати.
Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Лучни́ця, -ці, ж. 1) Смолистое сосновое дерево. 2) Родъ факела изъ смолистаго дерева, употребляемый при багреніи рыбы.
Мурави́ще, -ща, с. = муравник. Забрав би в торбу оце муравище, було б на горіхи.
Невиданський, -а, -е. Невиданный. Невиданське діло, щоб семинарист так довго не забував коханої.
Огоня, -ні, ж.
1) Обгонъ, объѣздъ плугомъ или раломъ при паханьѣ нивы отъ периферіи къ серединной линіи.
2) Участокъ земли, занимаемый работникомъ при паханіи такого рода. Орати в огоню. Як доореш цю огоню, то випрягай воли.
Петелька, -ки, ж.
1) Ум. отъ петля. за петельки вхопив. Схватилъ за грудь.
2) мн. Переплетенныя веревочки, въ которыхъ носятъ горшки съ кушаньемъ въ поле.
3) мн. Веревки, сложенныя въ петлю: въ нихъ, на небольшія разстоянія, носятъ охапки сѣна.
Припасати, -са́ю, -єш, сов. в. припасти, -су, -се́ш, гл.
1) Припасать, припасти, запасать, запасти. Для щитів ночви припасали, і дна із діжок вибивали.
2) Подкармливать, подкормить. Стали чумаки воли припасати. Я припас вівці та й іду.
Риштак, -ка, м. 1) Канава для стока воды. Желобъ у колодца. 2) Въ мельницѣ: коникъ, палочка, трясущая корытце, изъ котораго падаетъ въ отверстіе жернова зерно.
Трахтирників, -кова, -ве Принадлежащій трактирщику.
