світлиця
Світлиця, -ці, ж. Въ малорусскихъ хатахъ чистая комната безъ кухонной печи: вообще комната. Поставлю я світлицю на високій горі. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе у світлиці трава на помості. Ум. світли́ночка, світличка, світличенька, світлонька, світлочка. Та й сів сокіл на віконечку, та поглядає у світлиночку. Світлички невеличкі, та гарні, чистенькі.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 109.
Том 4, ст. 109.