Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Вісімнадцять, -ти числ. Восемнадцать. Єден за вісімнадцять, а другий без двох двадцять.
Драглина́стий, -а, -е. Топкій. Драглинаста лука.
Зажалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Пожалѣть. Не зажалієш батька в наймах.
Колихатися, -шу́ся, -шешся, [p]одн. в.[/p] колихну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) Колыхаться, качаться. Ой у полі билиночка колихається. Кладочка така хистка, що вся так і колишеться.
2) Качаться въ люлькѣ.
3) Качаться на качеляхъ.
Неоглядки, неоглядком, нар. Безъ оглядки. Біжить неоглядки. Пішло все к чорту неоглядком. Cм. необзир.
Опашки нар. На опашку. Накинув сірячину на себе опашки.
Падкувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) = падкати. Падкує коло хазяйства.
2) Жаловаться, горевать. Приходить циган, як возьме падкувати: що ж пан мені скаже? що ти мені наробив?
Уретно нар. Скучно, печально. Самому уретно в хаті.
Хламіття, -тя, с. Тряпье, лохмотья. Хламіття позбірай, от буде дощ.
