Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

своїти

Своїти, свою, -їш, гл. Присваивать. Платочок був наш, обох, а вона тепер його своїть. Сумск. у.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 111.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВОЇТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СВОЇТИ"
Вислобонити, -ню, -ниш, гл. Освободить.
Городя́нин, -на, м. Горожанинъ. Вийшли к йому всі городяне. Чуб. ІІІ. 296. Не йди за крамаря, не йди за городянина. Мир. Пов. II. 75.
Дру́ччя, -чя, с. соб. = дрюччя.
Перерепетувати, -ту́ю, -єш, гл. Перестать кричать, горланить.
Підперезати, -ся. Cм. підперізувати, -ся.
Промайнути, -ну, -неш, гл. Промелькнуть. Щось наче промайнуло повз вікна.
Рубаний, -а, -е. Рубленный. Рубаних дров уже трошки зосталося, — треба вже рубати. Рубана рана. Рана отъ сабли или другого подобнаго рубящаго оружія. Маю я на собі девять ран — рубані широкі, а читирі — стреляні глибокі. АД. І. 258. рубаний коло́дязь = рублений колодязь. Ой в рубанім колодязі.... там дівчина воду брала. Чуб. V. 1184.
Струнистий, -а, -е. Струноподобный.
Удолити, -лю, -лиш, гл. Плохо сдѣлать. Недавно вийшла заміж, та ото ще дечого в хазяйстві гаразд і не вміє. Тільки напекла вона раз паляниць, та баче вже й сама, що вдолила. Драг. 172.
Шкалі мн. Клепки (бочечныя). Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СВОЇТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.