Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спиця

Спиця, -ці, ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11. 3) Часть млина ручного. (Cм.). Шух. І. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 176.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПИЦЯ"
Відтопити, -ся. Cм. відтоплювати, -ся.
Закраси́ти, -ся. Cм. закрашати, -ся.
Ирстенин, -на, м. Христіанинъ. Ішов раз бідний ирстенин дитину ирстити, та не міг найти кумів. Гн. II. 32.
Ржій, ржія, м. Раст. Camelina sativa. Вх. Пч. II. 37.
Розшайнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Разлиться; разсыпаться; разлетѣться. Зелене вино розшайнулося, розшайнулося по тісовім столі. Гол. II. 21.
Сивозалізний, -а, -е. О цвѣтѣ: стальной. О масти: темносѣрый. Сим. 59. Вх. Зн. 62.
Солодити, -джу, -диш, гл. 1) Подслащать. 2) Услаждать. Став солодити свою думу гульнею. Мир. ХРВ. 400. 3) Въ игрѣ въ солодю́чку — бить палкой по направленію къ партнеру сви́нку (шаръ деревянный или иной). Ив. 13. 4) Заниматься онанизмомъ. Кіев. и Полт. г.
Стрямкий, -а, -е. Крутой. Cм. стрімкий. Гора стрямка, треба воза гальмувати. Бессар.
Тихосвітний, -а, -е. Свѣтящій спокойнымъ тихимъ свѣтомъ. О, тихосвітна зоре! К. Дз. 186.
Шкарубіти, -бію, -єш, гл. Покрываться твердой корой сверху, напр.: о землѣ, о кожѣ на рукахъ: корявѣть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.