скрипіти
Скрипіти, -плю́, -пи́ш, гл. 1) Скрипѣть. На нозі сапян скрипить, а в горшку трясця кипить. 2) Скрежетать. Василь як спить, скрипить зубами. 3) Играть на скрипку. Пан узів скрипку, зачів скрипіти, а богом з жінков і родійов пішли в данец.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 144.
Том 4, ст. 144.