Вести, веду, -деш, гл.
1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона.
2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Як же він високо веде.
3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
4) — нитку. Выводить нитку.
5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела.
6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести.
7) — танок. Cм. танок.
Випозичити, -чу, -чиш, гл.
1) Исчерпать, занимая.
2) Раздать въ займы.
Глибати, -баю, -єш, гл. Тяжело махать крыльями, медленно летѣть.
Заклинцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Набить стѣну клинышками передъ обмазкой глины. 2) — в кайдани́. Заковать въ кандалы. Лихі люде закинули його в куну, та ще й заклинцювали в кайдани.
Колядчаний, -а, -е. Относящійся къ колядкам.
Му́чениця, -ці, ж. Мученица. Святая Варваре, мученице великая, допоможи мені.
Отсе нар. Вотъ, вотъ это. Отсе ви, братці, не добре зробили, що напилого козака гуляти пустили. Отсе тобі, козаченьку, три дороженьки вкупі.
Сумежно, суміжно, нар.
1) = суміж. Жили собі суміжно два брати.
2) Взаимно. Бились сумежно.
Урвати, -ся. Cм. уривати, -ся.
Цюлувати, -лую, -єш, гл. = цілувати. Як була я молодиця, — цюлували мене в лиця.
