Бізувати, -вую, -єш, гл.
1) Ручаться, утверждать.
2) Быть въ состояніи. Багато їх маєш, мабуть, — та не бізуєш годувати.
3) — дарабою. Управлять плотомъ.
Відіднити, -ню́, -ни́ш, гл. Вынуть дно у бочки.
Гре́бувати, -бую, -єш, гл. = Гребати.
За́сіди, -дів, м. мн., за́сідка, -ки, ж. Засада, подстереганіе. ходи́ти, піти́ на за́сіди, за́сідку. Залегать, залечь на дичь. Охотники... підуть на засіди. Ходив я на засіди на котки. Пішов на засідки на вовків. На серни та оленя виходить стрілець на засідку.
Куцоребрий, -а, -е. О волѣ: съ двумя короткими ребрами, послѣдними къ заду.
Нерозень, -зня, м. Нерожень.
Похожалий, -а, -е. О человѣкѣ: непосидящій; о вещи: переходящій изъ рукъ въ руки.
Умокріти, -рію, -єш, гл. Вспотѣть. Біжу.... аж умокріла.
Хвилинонька, хвилиночка, -ки, ж. Ум. отъ хвилина.
Хряки, хряк, ж. мн. Мокро́та.
