Дя́чити, -чу, -чиш, гл. = дя́кувати. Не знав, чим дячить сироту. Мкр. Г. 22.

Заві́д и заво́д, -во́ду, м. 1) Начало, то, съ чего что-либо началося, завело́ся. Ще й заводу нема, ще й не починали. Ном. № 7801. нема́ й заво́ду. а) Не было и заведено, и не было никогда. Гребня чорт-ма й заводу, бо не пряла, каже, зроду. Н. п. б) Исчезло все, нѣтъ и слѣда. Уже й заводу нема того нічого, що там було. 2) Начало, причина ссоры. Я знаю цей завід між ними. Н. Вол. у. Знайду собі другу милу, щоб не мала роду, щоб не було, як з тобою, жадного заводу. Чуб. V. 255. Завод зробився з того, що той не хтів платити за горілку. Н. Вол. у. Не роби заводу: як в грошіх — віддай податок. Н. Вол. у. 3) Заводъ. А мій милий у неволі, у неволі — на роботі, він на сахарнім заводі. Грин. III. 563. Там недалеко рибні заводи запорозькії. ЗОЮР. І. 111. 4) Заведеніе, учрежденіе. 5) Звукъ плача, плачъ. Почулися важкі заводи плачу. Мир. ХРВ. 49. Мирний употребляетъ это слово вообще въ смыслѣ протяжнаго звука. Дикі заводи реву (бугаєвого) розлягались по околиці. Мир. ХРВ. 129. Вітер покривав їх своїми жалісливими заводами. Мир. Пов. І. 118. Вітер доносив до них заводи дзвонів. Мир. ХРВ. 142. на всі заво́ди крич́ати. Во все горло кричать. Слухайте мене! — на всі заводи, кричав Уласович, — адже я сотник. Кв. II. 94. 6) Домашній праздникъ (крестины, свадьба и т. п.). Який же там завід? — Хрестини. На заводі був. Підем на завід. Черк. у. 7) Верхній край плавной сѣти, къ которому привязываются поплавки. Вас. 188. 8) Родъ понятыхъ или экспертовъ, въ количествѣ пяти и болѣе человѣкъ, которыхъ потерпѣвшій убытокъ отъ потравы хозяинъ приглашаетъ (заво́дить заві́д) для освидѣтельствованія на мѣстѣ размѣровъ, причиненныхъ убытковъ; завід можетъ самостоятельно постановить рѣшеніе. Чуб. VI. 79. 9) у заво́ди. Во весь карьеръ. А брат уже летить у заводи тих двох гостей зострічати. Федьк.

Заколи́хуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. заколиха́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Закачаться, заколыхаться. Опівночі запомнилась і затурготіла під ним земля. Стор. МПр. 42.

Запомага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. запомогти́, -мо́жу, -жеш, гл. Помогать, помочь, поддерживать, поддержать, давать, дать помощь. Я запоміг їх худобою, землею. Н. Вол. у. Запомагав зубожене козацтво. К. ЦН. 173. Вони мене не запоможуть. Ном. № .

Кружалко, -ка, с. 1) Ум. отъ кружало. 2) Часть гончарнаго круга. Cм. круг.

Ограда, -ди, ж. = огорожа. Єсть золотий сад і золотою оградою огорожений. Рудч. Ск. II. 94.

Привозитися, -жуся, -зишся, сов. в. привезти́ся, -зуся, -зе́шся, гл. Пріѣзжать, пріѣхать. Сама привезеся своїм повозом. Вх. Лем. 456.

Розбиш, -ша, м. Разбойникъ. Та тут по ціх лісах розбиші жили. Лебед. у.

Сподобний, -а, -е. Нравящійся; красивый. Употр. въ выраж.: бути сподо́бним, сподо́бною — нравиться. Нам староста сподобний. Рк. Левиц. Ой дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна. Грин. III. 645. Кому то вже така краля не сподобна буде! МВ. (О. 1862. III. 53). А в шинкарки мед-горілка добра, ще й до того дівчина сподобна. Чуб. V. 259.

Халепа, -пи, ж. 1) Бѣда, несчастіе, несчастный случай. Ми вам такої халепи натворили, що боїмося, щоб ви нас не потрусили. Шевч. 290. Тепер не можна і втікати, щоб халепи од них не було. Кв. Жолніри дали звістку, яка халепа спіткала патера. Стор. МПр. 109. Нехай йому халепа. Ну его къ чорту! Ном. № 5130. Пху! нехай на вас халепа! Г. Барв. 483. 2) Непогода. Отто яка халепа на дворі, і носа з хати не вистромиш. Канев. у.