Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скрекіт

Скрекіт, -коту, м. Стрекотаніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 142.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКРЕКІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКРЕКІТ"
Задо́вбувати, -бую, -єш, сов. в. задовба́ти, -ба́ю, -єш и задовбти́, -бу, -бе́ш, гл. Вдалбливать, вдолбить. Чуб. VII. 403.
Зуспіти, -пію, -єш, гл. Встрѣтить. Ми першого очима зуспіли Чайченка. МВ. ІІ. 95. І не счулась, як зуспіли дніпрові дівчата. Шевч. 359.
Окрайка, -ки, ж. = окравка. Kolb. І. 37. Ум. окраєчка.
Прикарабок, -бка, м. = прикалабок. Верхнеднѣпр. у.
Пропанькатися, -каюся, -єшся, гл. Проняньчиться, проухаживать, провозиться.
Ристю нар. Рысью. Cм. ристь.
Смерк, -ку, ж. Сумерки. Употр. только съ предл. до: До самого смерку їхав. Покопала до смерку. Чуб. V. 415.
Хло Сокращ. изъ хлопче. Cм. хлопець. А котрим ти конем ідеш, хло? — А котрим же їхав би? рижим. Федьк.
Чако, -ка, с. Киверъ. Ходить жовняр, ходить, в руках чако носить. Гол. І. 135.
Шкафа, -фи, шкахва, -ви, ж. = скахва. Части: деревянная ручка — колодка, ножъ — шнафа, ножъ къ ручкѣ прикрѣпленъ двумя вушками. Шух. І. 253. Вушка наз. въ Галиціи также антабками. МУЕ. І. 72.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКРЕКІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.