Зичли́вець, -вця, м. Доброжелатель.
Клячити, -чу, -чиш, гл.
1) Заламывать стебли растеній для обозначенія чего-либо; вообще дѣлать кляк (Cм. кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш... покаже признаку.
Лича́к, -ка́, м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. 2) Веревка изъ лыкъ. 3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв'яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками.
Огрібач, -ча, м. Палка, которой подгребаютъ горящіе угли.
Пошкопиртати, -та́ю, -єш, гл. Бросить палку шкопирта. Cм. шкопирта, нар.
Розлізтися Cм. розлазитися.
Роскоренитися, -ню́ся, -нишся, гл. Разростись, распространиться, размножиться. Перед вікнами роскоренився широкий кущ бузку. Рід... роскоренився великий та дужий. Я бачив, як дурний роскоренився, то я прокляв його оселю марну.
Сіточка, -ки, ж. Ум. отъ сіть.
Срібрений, -а, -е. = срібний. Золотий стебель, срібрений колос.
Турготіти, -чу́, -ти́ш, гл. Гремѣть, стучать.
