Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розшибатися

Розшибатися, -баюся, -єшся, гл. Метаться, рваться. Инколи нападав її якийсь гнів немошний, що розшибалася вона та плакалася необрадливо собі. МВ. (О. 1862. І. 100). Е, бачу, — каже пан, — тобі тут місця мало. Постой же: розшибатимешся у москалях скільки хотя. МВ. (О. 1862. III. 71).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 62.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗШИБАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗШИБАТИСЯ"
За́писочка, -ки, ж. Ум. отъ за́писка.
Затумані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Затуманиться, омрачиться. Зроду бравий запорожець ні сльозинки не пролив, а тепер стоїть понурий, вид його затуманіє. Щог. Сл. 29.
Крулевство, -ва, с. Королевство. Був обраний на польське крулевство. Стор. МПр. 64.
На́падка, -ки, ж. Рыболовный снарядъ, родъ сака. Шух. І. 227.
Незграба, -би, об. Неловкій, неуклюжій человѣкъ.
Позіхати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц. І. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч.
Розродитися, -джу́ся, -дишся, гл. Разрѣшиться отъ бремени. На ту гору усе лізуть ті жінки, шо на цім світі не розродились. Мнж. 141.
Собачник, -ка, м. Любящій собакъ.
Торішняк, -ка, м. Родившійся въ прошломъ году. бичо́к торішня́к. Быкъ на второмъ году. Зміев. у.
Хроп! меж., выражающее ударъ, бросаніе со звукомъ, разбиваніе. Де взявся Мартин, — хроп бідою об тин. КС. 1884. І. 29.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗШИБАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.