Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ропуха

Ропуха, -хи, ж. = ропавка. Вх. Пч. II. 16.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОПУХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОПУХА"
Бездухий, -а, -е. 1) Не имѣющій запаха. 2) Малодушный.
Вигорілий, -а, -е. Выгорѣвшій.
Вижахати, -хаю, -єш, гл. Прогнать страхомъ. Віл усе лягав, то ми як підсипали під його жару, то ви жахали — тепер уже годі лягати. Павлогр. у.
Зцілення, -ня, с. 1) Соединеніе въ одно цѣлое. 2) Исцѣленіе. Ісцілення душі і тілес. Чуб. I. 165.
Ліверник, -ка, м. = лірник. Шух. І. 33.
Попідлатувати, -тую, -єш, гл. Починить, подложивъ заплаты (во множествѣ).
Три, трьох числ. Три. Один син — не син, два сини — пів-сина, три сини — ото тільки син. Ном. № 9286.
Тушира, -ри, ж. Баранья шерсть второй осенней стрижки. Вх. Зн. 72.
Ужамати, -ма́ю, -єш, гл. 1) Разжевать. 2) Разжевать, разобрать (дѣло), понять. Мнж. 177.
Узаочі нар. Заочно.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОПУХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.