Дзвонарі́в, -ре́ва, -ве Звонаревъ.
За́кін, -кону, м. Причастіе, св. дары. Є й такі стрільці, — але се вже дуже грішні, — що коли заколюються (причащаються), то не проковтнуть закін.
Злодієнко, -ка, м. Сынъ вора.
Лічи́льниця, -ці, ж. Счетчица. Я така лічильниця, що й не полічу сама.
Моли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Молиться. Богу молись, а до берегу гребись. Розумний молиться, а дурень плаче.
Одзвінки, -ків, м. мн. Раст. Thalictrum aquilegiaefolium.
Полежань, -ня, м. Бекасъ.
Собака, -ки, м. и ж.
1) Собака. Бреше, мов собака. Гей, братці, втікайте, бо ще старий собака жив.
2) Названіе нѣкоторыхъ изъ играющихъ въ игру пиж.
3) Тяжесть, привязываемая къ концу коледезьнаго очепа.
4) Родъ узора въ вышивкѣ. Ум. собачка.
Хвіялка, -ки, ж. Раст. фіалка, Viola odorata. Дід о хлібі, а баба о хвіялках. Ум. хвія́лочка. Нехай же я на тій горі погуляю, хвіялочок на віночок назриваю.
Шабельтас, -са, м. Ремень, на которомъ носятъ саблю, портупея. Розв'язує царям їх шабельтаси.
