Брязкотало, -ла, с. = брязкало.
Дак сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» 2) То, такъ. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема.
Загуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Потерять, затерять. Загубив черевик, а я йшов та й найшов. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. 2) Погубить; казнить, убить. Не топись, козаче, бо душу загубиш. Ой не орла, не сокола збіраються вбити, ой то ж пана та Супруна ведуть загубити. Загубила свого мужа та поповича жінка.
Нажитни́й, -а́, -е́. Благопріобрѣтенный, наживной. То все нажитне, — ізнов розживемося. Як пійде на добро, то й купимо. нажитна дитина. Ребенокъ рожденный внѣ брака. Людське око на мене гостро дивилось, і на мене, і на моє нажитне, на моє неблагословенне. Cм. наживний.
Переміст, -мо́сту, м.? Уже ж гості, уже на перемості.
Покусати, -са́ю, -єш, гл. Покусать. Собаки злі, покусають.
Порозбріхувати, -хую, -єш, гл. Разболтать, разсказать всѣмъ (во множествѣ). Оті твої подруги такі, шо ти їм нічого не кажи, бо зараз порозбріхують.
Похамаркати, -каю, -єш, гл. Побормотать.
Тімня, -ня, с. = тім'я. Патер з проголеним тімням.
Угрішитися, -шуся, -шишся, гл. Сдѣлать непристойное: навонять и т. п.