Абомо́вня, -ні, ж. Отголосокъ, эхо. Ударить плова з громами, від яких росходиться по всіх горах абомовня — відгомін.
Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Гідно нар. Достойно, стоитъ. Ти на коні, а я пішки, — не гідно ходити.
Же́нчуг, -гу, м. = жемчуг.
Забайду́же нар. = байдуже. А як він випас нам луки, мак те забайдуже?
Зага́льний, -а, -е. 1) Общій, всеобщій. Загальна розмова. Загальний рахунок. 2) — ти́ждень. Всеѣдная недѣля (3-я передъ великимъ постомъ).
Зайди́світ, -та, м. Бродяга, авантюристъ. Пройдисвіте, зайдисвіте, всі дороги знаєм.
Лиході́й, -дія, м. Злодѣй. Ведено з ним двох лиходіїв на смерть.
Німіти, -мі́ю, -єш, гл. Нѣмѣть. Мати дивиться на неї, од злости німіє. Поле німіє. Біль німіє трохи.
Чертець, -тця, м. = Чертіж.
