Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розчолина

Розчолина, -ни, ж. Гора, на которой сверху внизъ идетъ одной полосой лѣсъ, а другой поле или пастбище. Шух. І. 73.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 62.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЧОЛИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗЧОЛИНА"
Вдовівна, -ни, ж. = удовівна.
Виїститися, -їщуся, -стишся, гл. Осуществиться, исполниться. Вх. Лем. 397.
Висажувати, -жую, -єш, гл. = висаджувати.
Метля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Болтаться. Довга одежа на їй метлялась, як на паліччах. Левиц. Пов. 313. Аж намітка метляється. Левиц. І.
Натруюдити, -джу, -диш, гл. = натроюдити. Нехай би стара, а то й доня: і тій мати натруюдила, чого знала, — довелось Миколі й од Христини терпіти і речі недобрії, і зневагу. О. 1861. VIII. Кузьм. 23.
Одногніздки, -ків, м. мн. Изъ одного гнѣзда.
Погонач, -ча, м. Часть ручной мельницы. Cм. жорна. Шух. І. 146.
Помішати, -ша́ю, -єш, гл. 1) Помѣшать. Борщ каже: «помішай мене!». Чуб. III. 58. 2) Смѣшать. З хатами помішані якісь хлівці, якісь загороди. Левиц. І. 90.
Ручий, -а, -е. Ловкій. Веселий, ручий молодик. Мкр. Г. 7. Дівка руча, щира, жвава, невсипуща. Мкр. Н. 4. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб украв і втік, а прейма викрутивсь. Св. Л. 136. Коли б мені тепер хоч зо жменю людей ручого плеча, кинувся б я левом.... на старого Острозького. К. ЦП. 223.
Татусеньків, тату́сечків, -кова, -ве Принадлежащій татусеві.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗЧОЛИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.