Відстовбурчити Cм. відстовбурчувати.
Додо́му нар. Домой. Іде додому мій миленький. Прихожу я додому, — нема мого пана. Уже сонце на лану, я додому полену. Ум. Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку. Вернись, сину, додолоньку, змию тобі головоньку! Кличе мати сина з коршми додомочку. Вони напасуться, водиці нап'ються і додомку притрясуться.
Задзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. Зазвонить. В неділеньку рано задзвонили дзвони.
Люди́ська и людища. Ув. отъ люде.
Надро́чувати, -чую, -єш, сов. в. надрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Науськивать, науськать. Надрочив собак на мене. 2) У Стороженка надрочи́ти употреблено въ значеніи: быстро написать. Налагожусь писать..., — нічого в голову не лізе. Примірявсь-примірявсь, а далі й думаю: він дуже ласий до дівчат, — нехай же посміється, — взяв та й надрочив...
Негоїстий, -а, -е. Плохо заживающій (о ранѣ).
Посмачити, -чу́, -чи́ш, гл. Придать вкусъ, сдѣлать вкуснѣе приправой, приправить. Нема чим картоплю посмачити.
Похрамини, -мин, ж. мн. Празднованіе на второй день храмоваго праздника. Мало їм храму, ще похрамини вигадали.
Примилитися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Cм. примилятися.
2) Немного ошибиться.
Характерство, -ва, с. Колдовство. Вони беруть однією хистю, а в нашого брата про запас і характерство єсть.
