Домува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Быть, находиться дома. Наша пані домує, вечеряти готує. 2) Домосѣдничать, сидѣть дома. Годі вам, панове-молодці, домувати! ідіте зо мною на Черкень-долину гуляти.
Заро́слий, -а, -е. Заросшій.
Знищіти, -щію, -єш, гл. Обѣднѣть, сдѣлаться нищимъ. Як Василь збіднів, так і Онисько знищів.
Коротесенький, -а, -е. 1) Самый короткій. А сама жінка маленька, коротесенька.
2) Самый кратній.
Низовець, -вця́, м. Запорожскій казакъ.
Побусурманитися и побусурменитися, -нюся, -нишся, гл. Обасурманиться. Був тридцять літ у неволі, двадцять чотирі як став на волі, потурчився, побусурманився. Вже я потурчилась, побусурменилась. Хмельниченько побусурманившись, збив пушкою з гори Валка верх з батьківської церкви.
Посколочувати, -чую, -єш, гл. Возмутить (воду во многихъ мѣстахъ); взболтать (во множествѣ).
Угрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. угріти, -рію, -єш, гл. 1) Пригрѣвать, пригрѣть, нагрѣвать, нагрѣть. А сонце гріє все та грів помаленьку; угріло Божий світ. Ледачого і кожух не вгріє. 2) Разгорячать, разгорячить. Угріти коня. 3) Только сов. в. ударить. А він його як угріє в потилицю. Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік.
Улітати, -таю, -єш, сов. в. улетіти, -чу, -тиш, гл. Влетать, влетѣть.
Шамати, -маю, -єш, гл.
1) Шуршать, шелестѣть. Ой пливе човен да води повен, да й шамає листом.
2) Живѣй гресть. А ну бо шамай, шамай, а то наче не їв.
