оселедець

Оселедець, -дця, м. 1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121. 2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 65.

Випадкові слова

Ласогуб, -ба, м. Лакомка, любящій хорошо покушать. Кремен. у.

повністю...

Насторочувати, -чую, -єш, сов. в. насторо́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Наставлять, наставить, поднимать, поднять. Насторочила свиня щетину мов їжак. 2) — вуха. Навострять уши. Еней наги насторочив уха. Котл. Ен. III. 73.

повністю...

Сполохнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Однокр. отъ сполохатися. Встревожиться, взволноваться. Народ, побачивши його, вельми сполохнувся. Єв. Мр. IX. 15.

повністю...