Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл.
1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Викохала, випестила, та й обоє покинули. Викохала свою дівочу красу.
2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати?
Відплатити Cм. відплачувати.
Вохра, -ри, ж. Охра, желтая глина.
Гамалик, -ка, м. Задняя часть шеи. Козаки сами там пораються, а нашому брату дають оглоблею по гамалику.
Голота, -ти, ж. соб. Голь, бѣдняки. Не йди туди, вражий сину, де голота п'є. Ум. голотонька.
Ді́дко, -ка, м. = Дідько. Нехай тебе не несе дідко, де людей рідко.
Драни́чина, -ни, ж. = дра́ниця. Загадка. Драничина хоть яку купу звалить.
Жупани́на, -ни, ж. Кафтанишко. Ходить панич по долині в червоній жупанині. Ум. жупани́нка.
Колосіти, -сію, -єш, гл. Колоситься; виднѣться своими колосьями. Там дивлюсь — жита колосіють, волошки блакитніють.
Рація, -ції, ж. 1) Основаніе, причини, поводъ. Чи не мав но цей чоловік рації? І чи не мала ж вона рації написати до його після щирої розмови з ним? 2) Привѣтственная рѣчь, поздравленіе. Посла к латину приступились, три рази низько поклонились, а старший рацію сказав.
