Бризнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бризкати.
1) Брызнуть. Навіть дощ ніколи не бризне на цей великий пісок.
2) Упасть (въ воду). Росхитавшись, бризнув в воду.
3) Ударить. Бризнула невістку по зубах.
4) бризнув му в живі очі. Сказалъ ему рѣзко правду, сказалъ дерзость.
Дорі́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ доро́га. 2) Родъ узорной рѣзьбы, которой украшается ярмо. Чумак у дорозі, гуляючи, вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Также у гончаровъ — узоръ при раскраскѣ мисокъ: трехцвѣтная полоска.
Ду́тися, -дму́ся, -дме́шся, гл. 1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха.... дметься.... дметься.... Дмись — не дмись, волом не будеш. 2) Спесивиться. Багатая, губатая вона к чорту дметься, а вбогая хорошая хоча засміється. Ой як мені не дутися, що нівощо обутися. Дметься, як шкура на огні.
Жеб, же́би, сз. 1) = щоб. Чоловік не ангол, жеб не согрішив. Немає злого, жеби на добре не вийшло. 2) Если-бы. Жеби, вибачайте, свині роги, то б усіх поколола.
Кримець, -мця, м. Житель Крыма.
Ма́кортик, -ку, м. = макітра.
Околичній и околишній, -я, -є. 1) Окрестный, смежный, сосѣдній. Відпусти їх по околичніх хуторах. Була дуже велика відьма, вона управляла всіми околишніми відьмами. То були люде околишні, свої, то ми їх зараз і пізнали. 2) Наружный, виѣшній. А є ж таки околишнє дерево в скляному вуліку.
Підвести, ся. Cм. підводити, -ся.
Подув, -ву, м. = подмух.
Роспиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. роспи́тися, -зіп'юся, -єшся, гл. Распиваться, распиться, распьянствоваться. Вдовин син роспився, розгулявся. Матка ся роспили, всі грошики пропили.
