Вірно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш?
Жні́йка, -ки, ж. Ум. отъ жнія.
Зозуля, -лі, ж. 1) Кукушка. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. 2) — нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. 3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. Ум. зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька.
Мо́лоді, -дів, мн. Небольшіе облачка на небѣ. Молоди встають, а Бог дощу має. Молоді високо ходять. (Признакъ хорошей погоды).
Пастушити, -шу, -шиш, гл. = пастухувати. Біда вівцям, де вовк пастушить.
Писулька, -ки, ж.
1) Записка, письмецо. Писулька до мого братухи.
2) У горшечниковъ: палочка въ толщину гусинаго пера, съ двумя острыми кончиками вилочкой, для проведенія двойныхъ углубленныхъ линій (при раскрашиваніи посуды).
Пообділювати, -люю, -єш, гл. Надѣлить (многихъ), дать (многимъ).
Розбатовувати, -вую, -єш, сов. в. розбатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Разрѣзывать, разрѣзать на куски. Розбатовують телицю, стегна запікають.
Шикуватися, -куюся, -єшся, гл. Строиться въ ряды. На штурм троянці шикувались.
Шпурляння, -ня, с. Бросаніе, швыряніе. А нащо каміння шпурляв? От тобі за шпурляння й маєш.
