Вимокати, -каю, -єш, сов. в. вимокти, -кну, -неш, гл.
1) Вымокать, вымокнуть. Ой як же тій коноплиночці у ставу вимокати.
2) Мокнуть, измокнуть. Бовть у воду! Викис, вимок.
Оборонник, -ка, м. = оборонець. Ум. оборонничок. Батечку, мій голубчику, мій оборонничку, моя затулочко, оборони мене від лихої години, від невірної дружини.
Повиписувати, -сую, -єш, гл. Выписать (во множ.).
Потирати, -ра́ю, -єш, сов. в. потерти, -тру, -тре́ш, гл.
1) Тереть, потирать, потереть. Ученики його їли колосся, потерши в руках. Чи не висять рушнички нам потерти ручки? Не лучче б нам з ляхами... мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. потирати руни об ко́го. Помыкать кѣмъ. Досталося ледачому руки потирати. Барили воду з нас ледачі дуки і потирали об козацтво руки.
2) Разбить. Буком узяв, потер горці до жука.
Роскочувати, -чую, -єш, сов. в. роскоти́ти, -чу, -тиш, гл. Раскатывать, раскатить.
Рубаний, -а, -е. Рубленный. Рубаних дров уже трошки зосталося, — треба вже рубати. Рубана рана. Рана отъ сабли или другого подобнаго рубящаго оружія. Маю я на собі девять ран — рубані широкі, а читирі — стреляні глибокі. рубаний коло́дязь = рублений колодязь. Ой в рубанім колодязі.... там дівчина воду брала.
Трепеття, -тя, с. Все дрожащее, эпитетъ растеній. Дунай висихав, зіллєм заростає, зіллєм трепеттєм, вшеляким цвітом.
Фаля, -лі, ж. Вѣтеръ съ дождемъ.
Цямрина, -ни, ж. Одно бревно изъ сруба у колодца. Ще цямрин зо три покласти, то й доцямруємо криниці. Та й викопав при долині глибоку криницю.... і виложив цямриною. Также вообще верхняя часть сруба колодезнаго, находящаяся надъ землею. Перегнулась вона керез цямрину, хотіла води напитись. Ум. цямринка. Треба.... цямринку в колодізь їй упустити.
Шумівка, -ки, ж. Эпитетъ водки. Горівка-шумівка.
