Вибігати Ii, -гаю, -єш, сов. в. вибігти, -біжу, -жиш, гл.
1) Выбѣгать, выбѣжать. Ой вибіг татарин старий бородатий... Вибіг того козаченька доганяти.
2) Уходить, уйти, вылиться (о жидкости). Що з горшка вибіжить, то не позбіраєш.
Глуханя, -ні, ж. Тифъ.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Намо́вонька, -ки, Ум. отъ намо́ва.
Напліндрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Награбить. Золото, що ми напліндрували.
Нестатечний, -а, -е. 1) Не зажиточным, бѣдный.
2) Непостоянный, неположительный, легкомысленный, вѣтренный.
Пивонія, -нії, ж. Раст.: піонъ, а) Раеоnia officinalis. б) Paeonia corallina. Як пивонія почервоніла.
Повимірати, -раємо, -єте, гл. Вымереть, перемереть. Вже повимірали тії люде, мої свідки.
Подзвін, -вону, м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине.
Угаяти, -ся. Cм. угаювати, -ся.
