Вилляти, -ляю, -єш, гл. — вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка?
Густи́й, -а́, -е́. Густой, частый, плотный. Хилітеся та густії лози. Густа каша дітей не розгонить. Густий гребінець. Густий гай. Густий, як патока. Густеє покривало. 2) Плотный, сильный. Густий віл. Де густа рука, не треба і дрюка. Густа земля. 3) Многолюдный. Базарь густий, як ярмарок. 4) Обильный (объ урожаѣ). Врожай того літа не густий удався. Ум. Густе́нький, густе́сенький.
Дерені́вка, -ки, ж. Кизилевая настойка. Пили сикизку, деренівку.
Жадати, -даю, -єш, гл. Желать, жаждать. Не той убогий, що мало має, а той, що багацько жадає. Вставай, вірний козаче, давно моє серденько тебе жадає.
Змерти Cм. змірати.
Кардинал, -ла, м. Кардиналъ. Як тая Ченчіо колись убили батька — кардинала.
Отяжіти, -жію, -єш, гл. 1) Отяжелѣть. 2) Обремениться. В неї очиці отяжали слізьми.
Повільно нар.
1) Свободно, вольно.
2) Свободно, просторно. В хаті стало повільніше,
3) Умѣренно.
4) Медленно. Ум. повільне́нько. То дощ, то знов спека, пита що й Боже! А як би повільненько, то хліб кращий був би.
Предміщанин, -на, м. Житель предмѣстья. Вийшли до його усі міщане, усі міщане, всі предміщане.
Пряжка, -ки, ж. Пряжка. Ходила в черевиках з жовтими пряжками, — тепер хожу по морозу білими ніжками. Нема ні в кім правди, тільки в реміннім поясі та в залізні прязці.
