Ворочатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся.
2) Поворачиваться. Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько.
3) Имѣться, случаться. Нашим усе чарчина ворочається.
Доскона́лість, -лости, ж. Совершенство.
Заворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Зашевелить.
Зало́ма, -ми, ж. Верхняя конусообразная часть стога. Я оце снопи на залому кидав.
Зільни́к II, -ка, м. Огородъ, содержащій зелень. Ум. зільничок. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок.
Короткозоркий, -а, -е. Близорукій.
Росторгнути, -ну, -неш, гл. Разсѣять, развлечь. Не расторгнет моєй туги найблизша родина.
Скорочувати, -чую, -єш, сов. в. скороти́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Укорачивать, укоротить.
2) Сокращать, сократить. Колись він сам прилетить, тугу серцю скоротить.
Темний, -а, -е. 1) Темный. Темна нічка да й невидная.
2) Слѣпой. Не один же я на світі темний: єсть багато сліпих, та й живуть таки якось і без очей. Темний він був на очі, а ходив без поводиря.
3) Невѣжественный, непросвѣщенный. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. — на письмо. Неграмотный. Був один дуже старий чоловік з простого люду, хоч темний на письмо, да дуже розумний.
4) Неясный, непонятный. Прислухавсь я пильно до притчі, не буде вона в мене темна. Ум. темненький, темнесенький. Окриє нас нічка темненька.
Чутка, -ки, ж.
1) Слухъ, вѣсть. Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше. Ані виду не видати, ані чутки не чувати.
2) Шишка ели.
3) = шулка.
